Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 922/6032/14

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Полянського А.Г., Коробенка Г.П., Кравчука Г.А., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Бусол" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 рокуу справі Господарського суду№ 922/6032/14 Харківської області за позовомфізико-технічного інституту низьких температур імені Б.І. Вєркіна Національної академії наук України до про та за зустрічним позовом дотовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Бусол" стягнення 49369,50 грн. товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Бусол" фізико-технічного інституту низьких температур імені Б.І. Вєркіна Національної академії наук Українипровизнання частково недійсним договору та стягнення 73132,34 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - Печений О.П. дов. від 14.08.2015 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.04.2015 р. (суддя - Присяжнюк О.О.) первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Бусол" на користь фізико - технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна Національної академії наук України (61103, м. Харків, пр. Леніна, 47, код ЄДРПОУ 03534601): - на р/р 31254201308790 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011 - 30 722,05 грн. заборгованості з орендної плати; - на р/р 31257201208790 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011 - 3329,95грн. пені та 1260,15грн. судового збору. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 р. (судді - Істоміна О.А., Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення Господарського суду Харківської області від 07.04.2015 р. в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з відповідача подвійної орендної плати за період з 07.11.2014 по 10.12.2014 в сумі 15 317,50 грн. скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Науково - виробничої фірми "Бусол" Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Фізико - технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна Національної академії наук України 15 317,50 грн. подвійної орендної плати за період з 07.11.2014 по 10.12.2014. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ТОВ НВФ "Бусол" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 травня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 1-0-2012 нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 178,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 47, з них площею 178,7 кв.м. на четвертому поверсі корпусу ВТК, що перебуває на балансі Інституту, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від "01" лютого 2012 року і становить за незалежною оцінкою станом на "01" лютого 2012 року, 482500 грн., розміщене за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 47.

Також 01.05.2012 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 1-К-2012 про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури .

Згідно акту від 01.05.2012, відповідач прийняв від позивача в користування приміщення площею 178,7 кв.м. на четвертому поверсі корпусу ВТК (згідно експертної оцінки), що знаходиться на балансі ФТІНТ НАН України за адресою: 61103, м. Харків, пр. Леніна, 47 (додаток 3).

Позивач звернувся з даним позовом в зв"язку з тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті орендної плати, з урахуванням чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати за договорами від 01.05.2012 року за №1-О-2012, №1-К-2012 в розмірі 30722,05 грн. за період з 01.07.2014 року по 06.11.2014 року включно, на яку позивачем нарахована пеня в розмірі 3329,95 грн., а також подвійна орендна плата в сумі 15 317,50 грн. за період з 07.11.2014 по 10.12.2014.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно п. 3.1 договору № 1-О-2012 від 01.05.2012 р., орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 01.10.95 р. № 786 зі змінами, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди - березень 2012 р. 4560,72 грн.

Пунктом 3.4 договору встановлено, орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщення щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця договору від 01.05.2012 року, орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).

Судами було вказано, що у вступній частині Звіту про оцінку нежитлових приміщень 4-го поверху виробничо-технічного корпусу, загальною площею 178,7 м.кв., що розташовані за адресою: м. Харківа, пр. Леніна, 47, вказано, що ПП "АССА-А" виконав на замовлення саме ТОВ НВФ "Бусол" оцінку нежитлових приміщень на підставі договору № 01-02/12 від 01.02.2012. Крім того, узгодження між сторонами договору ціни користування предметом оренди передбачає погодження оцінки вартості предмету оренди, яка є основним елементом визначення відповідної ціни, а тому доводи відповідача про незалежність оцінки вартості орендованого майна, показники якої сформували орендну плату, що була погоджена сторонами є необґрунтованими.

Також, судами враховано, що відповідачем даний звіт не оскаржений у встановленому законом порядку. В матеріалах справи відсутні письмові докази того, що замовник ТОВ НВФ "Бусол" звертався до ПП "АСС-А" з відповідним листом щодо внесення виправлення до вищевказаного звіту.

Крім того, відповідач не звертався до позивача щодо перегляду розміру орендної плати та укладання відповідної додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна від 01.05.2012 № 1-О-2012 в порядку, визначеному ст. 188 ГК України та п. 3.5 договору .

Колегія суддів погоджується з тим, що доводи відповідача про те, що в договорі від 01.05.2012 № 1-К-2012 визначено неправильну ціну оренди та неправильно нарахована основна заборгованість, є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з орендної плати за договором № 1-О-2012 від 01.05.2012 в розмірі 26484,23 грн., а також заборгованості з відшкодування орендарем витрат балансоутримувача за договором № 1-К-2012 від 01.05.2012, а відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 30 722,05 грн. обґрунтовано були задоволенні судом першої інстанції.

Відповідно до п. 3.6. договору № 1-О-2012 від 01.05.2012 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 2.2.8 договору № 1-К-2012 від 01.05.2012, сторони передбачили, що при несвоєчасному внесенні плати орендар зобов'язаний сплачувати пеню.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасне внесення відповідачем (орендарем) орендної плати за договором оренди № 1-О-2012 від 01.05.2012 та за несвоєчасну сплату по відшкодуванню орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури за договором № 1-К-2012 від 01.05.2012 в розмірі 3329,95 грн., суди дійшли обгрунтованого висновку, що пеня нарахована позивачем вірно.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивачем було заявлено до стягнення з відповідача подвійну орендну плату за період з 07.11.2014 року по 10.12.2014 року в сумі 15 317,50 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 року договір №1-О-2012 від 01.05.2012 року розірвано.

Розрахунок неустойки було зроблено позивачем, виходячи з розміру орендної плати, який складає 5472,86 грн. разом з ПДВ, з коригуванням оренди за попередній місяць на індекс інфляції, а також з відрахуванням орендної плати в розмірі 1243, 42 грн. за період чинності договору ( з 01.11.2014 по 06.11.2014).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, який ґрунтується на умовах договору, суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив вказані позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15 317,50 грн.

Щодо зустрічного позову ТОВ НВФ "Бусол", м. Харків про визнання договору оренди № 1-0-2012 від 01.05.2012 року частково недійсним та стягнення коштів, то звертаючись до господарського суду, воно просило визнати недійсними п. 1.1. ст. 1 договору оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі ФТІНТ імені Б.І. Вєркіна НАН України № 1-0-2012 від 1 травня 2012 р. в частині встановлення вартості нежитлових приміщень згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 1 лютого 2012 р. станом на 1 лютого 2012 р. 482 500 грн.; п. 3.1. ст. 3 договору оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі ФТІНТ імені Б. І. Вєркіна НАН України № 1-0-2012 в частині визначення орендної плати без ПДВ за перший місяць оренди 4 560, 72 грн., мотивуючи тим, що вказані пункти договору суперечать ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 284 ГК України, ст. ст. 10, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Підстава на яку у зустрічному позові в обґрунтування своєї позиції посилається позивач за зустрічним позовом (належним чином не була документально зафіксована оцінка орендованого майна, у зв'язку із чим відсутня така істотна умова договору та розрахована на її підставі ставка орендної плати відсутня між сторонами), не є підставою для визнання п. 1.1. договору оренди № 1-0-2012 від 01.05.2012 року недійсним.

Заявлені до стягнення з відповідача за зустрічним позовом 73 132,34 грн., нараховані за безпідставно отриману завищену орендну плату за користування майно у 2008 році в сумі 21 527,13 грн., у 2009 році у сумі 12 993,0 грн., у 2010 році у сумі 10 831,20 грн., у 2011 році у сумі 27 781,01 грн., зазначені вимоги є безпідставними, оскільки вказані суми заявлені за періоди, які передували укладенню спірного договору.

За таких обставин, апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Бусол" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі № 922/6032/14 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Поновити виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі № 922/6032/14 Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук